Похвальна “єжовщина”

Макіївській шахті імені першого міністра Мінвуглепрому України Василя Бажанова не звикати до рекордів. Причому не тільки трудових. Наприклад, торік команда альпіністів Донбасу, серед яких був і працівник шахти Василь Михайлюк, підняла на маківку Евересту (8848 метрів над рівнем моря) капсулу з вугіллям, видобутим на глибині 1320 метрів. Перепад висот — 10 кілометрів. Чим не результат для Гіннесса? До знаменитих гостей бажанівці звикли. Усіх артистів, космонавтів, вітчизняних та іноземних прем’єр—міністрів, що тут перебували, і не перелічиш. Тому назву єдине прізвище. Свою пісню про “чорне надійне золото” Володимир Висоцький написав саме після знайомства з шахтою Бажанова. Чергову знаменитість, російського спортсмена—екстремала Анатолія Єжова на шахті зустріли з усією донбаською гостинністю і з повагою до його незвичайних рекордів — але без надриву. А рекорди в Анатолія Миколайовича й справді екстраординарні.

Почну з того, що 63—річний архангельський професор, ректор—президент Міжнародного інституту управління, гирями почав займатися усього три роки тому — і встиг досягти найвищих результатів у цьому виді спорту. Однак цього йому здалося замало, і професор почав випробовувати власний організм “на екстремум”. А саме: піднімати гирі, попередньо піднявши самі спортивні снаряди на найвищі точки кількох континентів.

До цього часу спортсмен устиг підкорити найвищу гору Європи — Ельбрус, африканську Кіліманджаро (встановивши заразом рекорд із підняття гир у найбільшому кратері Земної кулі Нгоро—Нгоро), південноамериканську Аконкагуа (6960 метрів). Єжов не тільки дотягнув на верхівку підступного Евересту своє знаряддя, а й піднімав там гирі. Щоправда, назад уже зайву вагу тягти не став. Яскраві жовто—червоні кулі з ручками не лишилися непоміченими альпіністським співтовариством, і довго ще в інтернеті тривав “диспут” на тему “Це ж який дивак примудрився забути гирі на шестикілометровій височині?!”...

Усього подібних рекордів майстер встановив уже 33. Зокрема — на обох полюсах Землі, у повітрі (в гондолі повітряної кулі) і на дні Середземного моря.

Але чому гирі, Анатолію Микола­йовичу?

— Гиря дає правильне дихання, укріплює серцево—судинну систему. Скажімо, штанга дає силу, але не дає витривалості. Крім того, тренує координацію рухів. Останнє має величезне значення в житті. Тому що життя — це уповільнена модель спорту. Або, точніше, спорт — це прискорена модель життя. Гирі вчать правильному співвідношенню напруження й розслаблення м’язів. Під час нашого сходження на Аконкагуа в базовому таборі перебувала російська команда альпіністів. Після його завершення головний тренер, він же голова Федерації альпіністського спорту РФ, сказав мені, що вводитиме гирі в програму тренувань альпіністів.

Про можливість встановити новий рекорд на кілометровій глибині Єжову підказав його макіївський колега—гирьовик, “у миру” — лікар—невропатолог лікарні №6 шахтарського міста Валентин Бублик. Учений—екстремал захопився цією ідеєю, а керівництво ДП “Макіїввугілля” люб’язно погодилося посприяти її втіленню в життя. І вже наприкінці липня проект було реалізовано.

У глибину макіївських руд гостя, звичайно, не повезли. Не через брак гостинності — просто в позакатегорійній шахті дозволити працювати електронному журналістському знаряддю можна лише в одному місці — безпосередньо під стволом, подалі від насиченого метаном вугільного пласту, на свіжому струмені. Рекордсмена це цілком влаштовувало, оскільки глибина ствола — 1012 метрів. Тобто на рекордсменів тиснутиме додатково більш як кілометровий повітряний стовп, підвищена температура плюс потужний потік повітря в обличчя — адже він вентилює десятки кілометрів шахтних виробок, і його має бути дуже багато. Близько 18 тисяч кубометрів кожної хвилини на “витоку”. ...Анатолій Єжов за одну хвилину підняв над головою дві пудові гирі 45 разів; потім протягом ще однієї хвилини 33 рази підняв одну гирю ривком. Разом із гостем свої екстремальні рекорди встановили два макіївці — Валентин Бублик і Юрій Матвієнко.

Зокрема, важковаговик Валентин Бублик за все ту ж хвилину 23 рази підняв 37—кілограмову гирю, тримаючи її... мізинцем. Аби оцінити такий рекорд — спробуйте просто підчепити снаряд одним пальцем...

Павло КУЩ